|
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 - Камо грядеши.
Микола ХВИЛЬОВИЙ Назва збірки памфлетів, 1925 - Кинене, посіяне зерно ще не завтра дасть жниво, треба ждати...
Уляна КРАВЧЕНКО "Із афоризмів", 1884 - Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. Іван ФРАНКО "Строфи", 1895 - Кожен з нас живе у віках, бо ми перш за все — ідеї.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою, Як образ берегів в імлі, на морі, — В одній хвилині з'явиться тобі Твоє призначення і зміст. Юрій ЛИПА "Призначення", 1938 - Коли не видно ясних доріг і сонячних плаїв, безсумнівною дорогою є найважча — дорога шляхетна.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Коні не винні.
Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ Назва новели, 1912 - Лічу в неволі дні і ночі,
І лік забуваю. О Господи, як то тяжко Тії дні минають. Тарас ШЕВЧЕНКО "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 - Лис іде, як мокра курка,
Вовк Неситий ззаду штурка, А Медвідь веде за шнур. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Лиш плекання нової волі врятує нас!
Дмитро ДОНЦОВ "Націоналізм", 1926 - Лучче синиця в жмені,
як журавель в небі. Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ "Наталка Полтавка", 1819 - Любити далеку царівну куди легше, ніж ближнього.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - Люди?! Як мало їх...
Уляна КРАВЧЕНКО "Із афоризмів", 1884 - Людина єсьм... Де взять такої вдачі,
Щоб примхи всі украй перемогти? Нікчемних мрій ті пориви гарячі... Як їх забуть? Куди від них втекти? Павло ГРАБОВСЬКИЙ "Людина єсьм...", 1894 - Мій Боже милий, як то мало
Святих людей на світі стало. Тарас ШЕВЧЕНКО "Подражаніє 11 псалму", 1859 - Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна.
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Думки проти течії", 1925 - Майстер корабля.
Юрій Яновський Назва роману, 1927 - Марко Проклятий.
Олекса СТОРОЖЕНКО Назва повісті, 1874 - Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай! Тарас ШЕВЧЕНКО "Молитва", 1860 - Ми люди, що знаємо лиш землю!Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
|