 | Прислів'я, приказки / ДІТИ — Збірка М. Номиса |
|
1 2 3 4 5 6 - Раз — сточки, а вдруге — сини і дочки.
- Скаче, наче скакелюха.
- Соловей співає, поки дітей не виведе.
- Сорочечка куца — треба робити щоб надточити (кепкують з гулящої дівки).
- Тільки мазаний пиріжок гарний. У дитини заболить пальчик, а у мами серце.
- Ти ж мій вузличок (на дитину)!
- Тоді мама біду знає, коли малу дитину має.
- Тоді мама дурна, коли дитина мала.
- Труси мене парубоче, щоб намисто бряжчало! (приговорюють гуцкаючи дітей ніби на великого у танці десь сказала).
- У людей діти — любо поглядіти.
- У матері пазуха дереться, дітям ховаючи, а у дітей пазуха дереться від матері ховаючи.
– Мати подере пазуху дітям ховаючи, а діти від матері.
- Уже прийшли яничари (як прийдуть діти і пустують).
- Хороніть мене, сеї ночі опівночі. (дитяча молитва на ніч).
- Хто має пасіку, той має мід — хто має діти, той має сморід.
- Хто з краю, то у Божім раю, а я в середині, то у Божій скрині.
– Хто в середині, в одній ряднині, хто з краю — у Божому раю.
– З краю — у Божому раю, в середині — в золотій одежині, а в куточку — замазав сорочку.
- Цілуй чоловіче дитину, бо на ярмарку не дотовпишся!
- Цить не плач! Дасть мати калач!
– Не плач дитя, не плач! Принесе батько калач, медом помаже, тобі покаже, — а сам зїсть.
- Цить-цить: мати принесе московську бурульку.
- Чужі діти череваті й головаті і багато їдять, а вже мої — як паненята.
- Щаслива година, коли заспить вечерю дитина.
1 2 3 4 5 6
|
 |
 |
|
|
