| Прислів'я, приказки / ВІД ЛЕДУ ДО ЛЕДУ — Збірка М. Номиса |
|
1 2 3 4 - Пек йому, моя мати рідна! поночі зовсім не бачу.
- Покинь віз, покинь віз, возьми сани (ніби так синиця каже в осени).
- Посинів, як той пуп.
- Прийде літо, то є розмаїто; прийде зима, хліба нема, чоботи ледащо і їсти нема що.
- Ранок — панок.
- Світу Божого не видно.
- Сніг, мов з рукава.
- Так тихо хоч мак cій.
- Так осіннє сонце світить, як циган маму жалує.
- Так тепло, аж пара кости ломить.
- Так холодно, що якби не вмів дрижати то змерз би.
- Темно хоч око виколи.
- Тепло, як за лихим паном.
- У день плющить, а в ночі тріщить (лютий).
- Холод, не свій брат.
- Холодно, неначе перед Різдвом.
- Хоч вовків ганяй (так холодно).
- Хто в літі гайнує, той в зимі голодує.
- Хто вмер, той буде каятися (як після похорону сонце вияснилось).
- Я давби дві зимі за одно літо.
1 2 3 4
|
|
|
|
|