На сайті зібрано нині:              
Авторів : 6653
Давня мудрість : 1612
Прислів'я, приказки : 27853
Народні прикмети : 2879
Афоризми : 13520
Українська афористика : 13439
Тисяча цитат : 1005
Афоризми Пошук:
Давня мудрість | Прислів'я, приказки | Народні прикмети | Афоризми
Українська афористика | Тисяча цитат | Тости |
Тисяча цитат / Тривога
1  2  3 
  1. О ні!
    Являйся, зіронько, мені!
    Хоч в сні!
    В житті мені весь вік тужити —
    Не жити.

       Іван ФРАНКО
    "Чого являєшся мені...", 1896

     
  2. Обгорта мене туга, болить голова,
    Стіни й стеля гнітять, мов темниця...
    Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова?
    Де поділась моя чарівниця,
    Молода моя муза, і горда, й смутна,
    Жалібниця-порадниця тиха?

       Леся УКРАЇНКА
    "З пропащих років", 1897

     
  3. Облягла душу ніч — непрозора страшна,
    Нема шляху з німої пустині.

       Павло ГРАБОВСЬКИЙ
    "Ніч".1896

     
  4. Ой згадай мене, моя стара нене,
    як сядеш увечері їсти:
    — Десь моя дитина на чужій стороні,
    да нема од неї вісти.

       Історична пісня
     
  5. Ой не шуми, луже, з дібровою дуже,
    Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю.
    Ой я в чужім краю, як на пожарині, —
    Ніхто мене не пригорне при лихій годині.

       Бурлацька пісня
     
  6. Ой люлі, люлі, химерний смутку!
    Шепоче вільха і верболіз.
    Задума квилить, шовкові вії
    Срібляться ясним брильянтом сліз.

       Петро Карманський
    "Ой люлі, смутку!", 1906

     
  7. Повстала туга, сном важким приспана,
    Повстала велетом і досягла до хмар,
    Жаль запалав, прибоєм океана
    Загомонів його страшний пожар.

       Леся УКРАЇНКА
    "...Порвалася нескінчена розмова", 1898

     
  8. Прибудь до мене,
    Одвідай мене,
    Бездольную,
    Й безродную,
    Й безплеменную,
    На чужій чужині
    При нещасній моїй хуртовині.

       "Дума про сестру та брата"
     
  9. Приступи, подивись і на путь мене справ,
    Роз'ясни мені хвилі тривоги!
    Я втомився, охляв, серед шляху пристав
    І тривожно шукаю дороги.

       Петро Карманський
    "Як побачиш сліпця...", 1906

     
  10. Розжалобилася душа
    У смутках непомірних,
    Що збулась радості життя
    І що опущена сама
    Йде по полях безмірних.

       Богдан ЛЕПКИЙ
    "Finalе", 1902

     
  11. Розпука крає
    Серце на дні...
    Зіронька сяє,
    Та не мені.

       Павло ГРАБОВСЬКИЙ
    "Пролісок", 1894

     
  12. Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
       Микола Шлемкевич
    "Загублена українська людина", 1954

     
  13. Скажи мені правду, мій добрий козаче,
    Що діяти серцю, коли заболить,
    Як серце застогне і гірко заплаче,
    І дуже без щастя воно защемить?

       Олександр Афанасьєв-Чужбинський
    "Є. П. Гребінці", 1841

     
  14. Стороною дощі йдуть,
    А долом туман.
    А на моїм серденьку
    Журба та й печаль.

       Народна пісня Мислі мої, мислі,
    Докупи ся зійшли,
    На серденьку стали,
    Спатоньки не дали.

     
  15. Такий я ніжний, такий тривожний,
    моя осінняя земля.
    Навколо вітер непереможний
    реве й ґуля...

       Володимир СОСЮРА
    "Такий я ніжний, такий тривожний...", 1928

     
  16. Темна ніч, вітрець тихесенький
    Зашумів в моїм вікні;
    Дощик капає дрібнесенький,
    В серце падає мені.

       Павло ГРАБОВСЬКИЙ
    "Темна ніч...", 1900

     
  17. Ти зозуле сивенькая,
    Закуй ми сумненько,
    Най розпука та й лютая

       
     
  18. У безкрай, далечінь-дорогу
    надломлено я закричу
    про самоту і про тривогу,
    про дні, яких я не лічу,
    про дивовижну німоту
    без слів та звуків,
    про нечулу
    німу, глуху, пусту, пусту —
    що серце далечі жахнулось.

       Оксана Лятуринська
    "У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955

     
  19. Ходжу-блуджу по городу
    Великому, великому.
    Одкрив би я своє серце,
    Та нікому, та нікому.

       Пантелеймон КУЛІШ
    "Люлі-люлі", 1861

     
  20. Холодна тиша. Місяцю надламаний,
    Зо мною будь і освяти печаль мою.
    Вона, як сніг на вітах, умирилася,
    Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.

       Володимир СВІДЗИНСЬКИЙ
    "Холодна тиша", 1932

     
1  2  3 
Ідея та наповнення Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ