|
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 - Верба пожиточніша від яблуні.
- Верба товста, та всередині пуста.
- Верба - як лугова трава, скільки не коси - знову росте.
- Верблюда ложкою не напувають.
- Вербові дрова і козиний кожух - випре дух.
- Верховино, світку ти наші
Гей, як у тебе та мило! Як ігри вод, плине тут час, Свобідно, шумно, весело. Микола Устиянович Верховинець", 1889 - Веселе дерево весело й співає.
- Веселий вересень у лісі
Повісив ліхтарі, І сонце на злотистім списі Гойдається вгорі. Юрій Клен "Осінь", 1943 - Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвіли і солов'їв навели. Григорій Сковорода "Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр. - Весно - слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Богдан-Ігор Антонич "До весни", 1934 - Весно, ти мучиш мене ! Розсипаєшся сонця промінням,
Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! Іван Франко "Майові елегії", 1901 - Весняна земля солодша за траву.
- Вечірній час - чудовий час:
Рожевий світ на небі згас, А таємничий сумерк ляг На горах, борах і полях. Василь Щурат "Вечірній час", 1905 - Вечоріє і темніє,
По землі лягає мла, І не зійде срібний місяць: Хмара небо затягла. Яків Щоголів "Вечір", 1887 - Вимете помазком, а вивезе повним возом.
- Виросло лоша - кобилі поміч.
- Висне небо синє,
Синє, та не те! Світе, та не гріє Сонце золоте. Яків Щоголів "Осінь",1883 - Високі гори мають найглибші доли.
- Високе дерево вітер зламає найперше.
- Вовк бере і пораховані вівці.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
|