Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто чого хоче, той у те і вірить.
Демосфен - Час — зразок вічності, що рухається.
ПЛАТОН - Час — кращі ліки від суму, він сам лікує душевні рани.
Ахілл Татій - Час — найдорогоцінніший з усіх коштів.
Теофраст - Час змінюється, а разом з ним змінюємося ми.
ОВІДІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Виори мілко, посій рідко — то уродить дідько, а засій густо, то уродить пусто.
- Випийте по другій, щоб на одній не скакали.
- Вип'яв очі — неначе ті баньки.
- Вирвався, як заяць з конопель.
- Вирвався, як Пилип з конопель.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Руки, як у рака клешні.
- Рябий, як гороб'яче яйце.
- Рябий, як зозуля.
- Рябий, як на небі зірниця увечері.
- Рябий, як решето.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Людина, як птах – може співати гарні пісні й одночасно гадити.
Стас Янковський - Людина, яка дійшла до усвідомлення своєї гідності, чинить по–людськи тому, що їй так чинити природніше, легше, властивіше, приємніше, розумніше.
Олександр Герцен - Людина, якій ніхто не подобається, набагато нещасливіша від тієї, яка сама нікому не подобається.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Людині властиво мислити розумно й робити нелогічно.
Анатоль ФРАНС - Людину видає влада.
Піттак
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Цікаво, скільки народ ще зможе терпіти наше народовладдя?!
Олександр ПЕРЛЮК - Цікаво, чия правда переможе?
Олександр ПЕРЛЮК - Чи можна зробити правильний вибір, вибираючи з двох зол?
Олександр ПЕРЛЮК - Чи можна сказати, що можновладці сидять склавши руки, якщо вони постійно гребуть все під себе?!
Олександр ПЕРЛЮК - Чим більше бруду вилити на свого опонента, тим приємніше потім із ним цілуватися.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ах,
нікого так я не люблю, як вітра вітровіння, його шляхи, його боління і землю, землю свою. Павло ТИЧИНА "Вітер з України", 1923 - Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й вичерпати своє національне (не націоналістичне) офарблення.
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Думки проти течії", 1925 - Тільки коли існує об'єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Листи до братів хліборобів", 1926 - України ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі.
Дмитро ДОНЦОВ "Націоналізм", 1926 - Прогаяли великі дні Скалічені й маленькі люди, Заслинили в ганьбу і бруд Велику віру — й на руїнах Отарою мандрує люд, Що мав зродити Україну.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|