Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чеснота не залишиться на самоті. У неї обов’язково знайдуться сусіди.
КОНФУЦІЙ - Чеснота сама собі нагорода.
ОВІДІЙ - Чи є більш сильне й болісне страждання, ніж втеча з рідної країни.
ЕВРІПІД - Чи не внести нам з сьогоднішнього дня нове правило у життя: завжди намагатися бути трішки добрішим, ніж це необхідно?
Румі Джалал ад-дін - Чим більше ми щось ігноруємо, тим більше ми його боїмося.
Лівій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Мерзлякуватому й на печі холодно.
- мертвий би здається зареготав.
- Метлявся, як карась на березі.
- Ми з тобою родичі: твій дід горів, а мій пузо грів.
- Ми з тобою, як риба з водою.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Рябий, як на небі зірниця увечері.
- Рябий, як решето.
- Сад білий, як молоком облитий.
- Садок влітку, як кожух взимку.
- Сам, як билина в полі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Немає ні етичних, ні аморальних книжок. Є книжки тільки добре або погано написані.
Оскар УАЙЛЬД - Людство — до своїх божеств. Вони схиляються перед нами й вічно набридають нам своїми вимогами.
Оскар УАЙЛЬД - Просто нудно бути предметом обожнювання. Жінки ставляться до нас, так само, як Людство — до своїх божеств. Вони схиляються перед нами й вічно набридають нам своїми вимогами.
Оскар УАЙЛЬД - Так легко обертати в свою віру інших і так важко – самого себе. Думка, яку не можна назвати небезпечною, взагалі не заслуговує на назву думки.
Оскар УАЙЛЬД - Трагедія старості не у тому, що людина старіє, а у тому, що душею вона лишається молодою.
Оскар УАЙЛЬД
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Телефонне право також стало мобільніше.
Василь МОМОТЮК - Теплі посади не мають жодного стосунку до глобального потепління.
Ігор БІДЮК - Тільки починаєш гарно жити, як — бац: гроші закінчились.
Валентина БУГРІЙ - То нічого, що все пішло не так, зате туди, куди посилали.
Флоріан БОДНАР - Той, хто голосує «за гречку», після виборів переходить на локшину.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю.
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Василь СИМОНЕНКО
"Задивляюсь у твої зіниці...", 1964 - Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Василь СИМОНЕНКО
"Лебеді материнства", 1964 - Україно, зозульні діброви,
Україно, далеко єси...
Україно, яка ж ти чудова,
Усміхнись у серпанку краси.
Михайло ОСАДЧИЙ
"На обмерзлих...", 1966 - Національне відродження є процесом, що має практично необмежені ресурси, бо національне почуття живе в душі кожної людини, навіть тієї, яка, здавалося б, давно померла духовно.
Валентин МОРОЗ
"Замість останнього слова", 1970 - І тут на допомогу приходить інстинкт самозбереження. Він — головна підвалина опору. Того опору, яким тримається нація, і духовність взагалі.
Валентин МОРОЗ
"Хроніка опору", 1970
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
