На сайті зібрано нині:              
Авторів : 6653
Давня мудрість : 1612
Прислів'я, приказки : 27853
Народні прикмети : 2879
Афоризми : 13520
Українська афористика : 13439
Тисяча цитат : 1005
Афоризми Пошук:
Давня мудрість | Прислів'я, приказки | Народні прикмети | Афоризми
Українська афористика | Тисяча цитат | Тости |

Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота, глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське життя в Севастополі» та на сайті «Весела Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми з книг «Українська афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика – це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.

Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.

Вакансії для вчителів української мови та літератури

Давня мудрість / 1612
  • Розум — бог для кожного.
       Геракліт Ефеський.
  • Своєю силою закони зобов'язанi правам.
       К. Гельвецiй.
  • Скільки людей, стільки й думок.
       Теренцій.
  • Слово є образ діла.
       Солон.
  • Сміливість — початок перемоги.
       Плутарх. 
Ще..
Прислів'я, приказки / 27853
  • Своя губа ближче.
       
  • Своя стріха — своя втіха.
       
  • Своя хата – своя рада.
       
  • Святий боже зорати не поможе.
       
  • Святий боже, святий кріпкий, нема хліба ані дрібки.
        
Ще..
Народні прикмети / 2879
  • Любов, як перстень, не має кінця.
       
  • Люди живуть, як сади цвітуть.
       
  • Людина без мрій, як пташка без крил.
       
  • Лютий, як собака.
       
  • Ляканий, як циган на селі.
        
Ще..
Афоризми / 13520
  • Найгірше запізніле відлуння, яке відгукується, коли ти вже відрікся від сказаного.
       Вєслав Брудзинський.
  • Найглибша істина розквітає лише з найглибшої любові.
       Генріх Гейне.
  • Найголоснішу луну має мовчання.
       Володимир Колечицький.
  • Найкоротша форма рецензії — мовчання.
       Вітаутас Каралюс.
  • Найкраща помилка та, якої припускаються в навчанні.
       Григорій Сковорода. 
Ще..
Українська афористика / 13439
  • Актор-реаліст: у фальшивих фільмах грав фальшиво.
       Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
  • Багато хто застерігає від фальшивої горілки і чомусь ніхто – від фальшивих друзів.
       Ігор БІДЮК
  • Безсмертя графомана: пережити власні твори.
       Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
  • Біг на місці інколи свідчить про велику чергу в громадську вбиральню.
       Юрій БЕРЕЗА
  • Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна.
       Михайло Грушевський 
Ще..
Тисяча цитат / 1005
  • Теплий кожух, тілько шкода —
    Не на мене шитий,
    А розумне ваше слово
    Брехнею підбите.

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "Гайдамаки", 1841
  • Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.
    Далебі, правда!

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841
  • Може, верну знову
    Мою правду безталанну,
    Моє тихе слово.
    Може, викую я з його
    До старого плуга
    Новий леміш і чересло.

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "Чигирине, Чигирине...", 1844
  • Тілько я, мов окаянний,
    І день і ніч плачу
    На розпуттях велелюдних,
    І ніхто не бачить,
    І не бачить, і не знає —
    Оглухли, не чують;
    Кайданами міняються,
    Правдою торгують.

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "І мертвим, і живим...", 1845
  • А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
        
Ще..
Тости / 65
  • Все може бути, Все може статись:
    Машина може поламатись,
    Дівчина може розлюбити,
    Та кинути пити?...
    – Не може бути!
    – То ж вип’ємо, друзi!

       
  • Ми тут зібралися, щоб випити.
    То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!

       
  • Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
    – То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!

       
  • Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
    Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!

       
  • Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
    – Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!

        
Ще..
Стежки
Бібліотека сайту Українське життя в Севастополі "Весела Абетка" - Для дітей України
Ідея та наповнення Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ